Організація оплати праці здійснюється на підставі:

• законодавчих та інших нормативних актів;
• генеральної угоди на державному рівні;
• галузевих, регіональних угод;
• колективних договорів;
• трудових договорів.

Законодавство про оплату праці грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Закону України “Про оплату праці», Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.

Держава здійснює регулювання оплати праці, працівників підприємств усіх форм власності, шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також:
- встановленням умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній або комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- регулюванням фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України,;
- шляхом оподаткування доходів працівників.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди".